Вчора на Рахівщині зранку лив дощ. Сіре небо, болото під ногами, розмиті дороги… І серед цього — виклик о 14:30:
«Чоловікові дуже погано!» — лунає у слухавці схвильований жіночий голос.
Диспетчер миттєво скеровує бригаду №1210: лікар Марія ЄВІЦЬКА, парамедик Марія ДРУЛЯК, ЕМТ Віталій ПЕТРЕЦЬКИЙ.
Та швидка не може дістатися до пацієнта — дорогу в горах повністю розмило. Не проїде ні «швидка», ні позашляховик, навіть «Нива» грузне у мокрій землі.
Тож наші медики вирушили пішки — під дощем, із ношами, медикаментами і всім необхідним.
Показувала шлях працівниця приймального відділення Рахівська районна лікарня, яка сама викликалась допомогти і стала справжнім провідником у горах.
Майже півтори години піднімалися гірським шляхом, постійно тримаючи зв’язок із дружиною пацієнта. 49-річному чоловіку стало зле ще два тижні тому, але він відмовлявся звертатись до лікарів. Сьогодні його стан різко погіршився — блювання кров’ю, асцит, сплутана свідомість.
Після надання медичної допомоги і стабілізації стану пацієнта, місцеві жителі прийшли на допомогу — організували евакуацію хворого на повозці-волокуші, запряженій конем.
Єдиний транспорт, що міг пройти цією дорогою — кінь. Пацієнта доствили до авто швидкої, а відтак – до Рахівська районна лікарня.
Мокрі до останньої нитки, виснажені, але щасливі, що врятували людину, наші герої повернулися на базу.
Дякуємо кожному, хто був поруч цього дня — і тим, хто показав шлях, і тим, хто допоміг транспортувати пацієнта.
Ви — справжні Люди з великої літери.
А нашим медикам — низький уклін за відданість і силу духу, навіть коли природа випробовує на межі.
І маємо важливе прохання:
не чекайте до останнього!
Не терпіть біль, не думайте «само минеться».
Звертайтесь по допомогу вчасно.
Бо кожен день, кожна година зволікання — це шанс, якого може вже не бути.
