Полювання віддавна було однією з улюблених розваг заможних людей. До Першої світової війни в Карпати часто з’їжджалася знать і аристократи з усієї Австро-Угорщини. Мисливські трофеї з українських гір прикрашали палаци вельмож. До ловів долучалися графи, лорди й князі знаних європейських династій. Завдяки віднайденим в австрійському архіві фотографіям можемо дізнатися про одне з таких полювань, яке відбулося 1901 року в невеличкому селі на Закарпатті. Його учасницею була 46-річна Марія Тереза — ерцгерцогиня та донька короля Португалії.
Марія Тереза Португальська (1855–1944) — донька скинутого короля Португалії Мігеля I та німецької принцеси Адельгейди Льовенштайн-Вертгайм-Розенберг. Її змальовували як одну з найкрасивіших наречених Європи. Мала художній смак і захоплювалася фотографією. 17-річною вийшла заміж за 40-річного ерцгерцога Карла Людвіґа, брата австрійського імператора Франца Йосифа I. Той був двічі вдівцем і мав четверо малолітніх дітей від попереднього шлюбу. Новий союз не був щасливий, проте для пасинків принцеса стала люблячою мачухою. У шлюбі народила двох доньок.
1889 року наклав на себе руки син імператора Рудольф. Карл Людвіґ був оголошений спадкоємцем трону. Втім, побути монархом йому не судилося — помер 1896-го. Наступним спадкоємцем став його старший син Франц Фердинанд. Марія Тереза мала теплі стосунки з пасинком, турбувалася про його одужання від сухот, організовувала весілля та наполягла на проведенні вінчання в її приватній каплиці. Після вбивства ерцгерцога влітку 1914 року опікувалася його дітьми. Під час Першої світової війни працювала медсестрою під іменем Мікаела.
1918-го Австро-Угорська імперія припинила існування. Останній імператор Карл I був висланий за межі країни. Марія Тереза супроводжувала його з родиною на Мадейру. Згодом повернулася до Відня, де і провела решту життя.
Ще на початку XIX століття олені були рідкістю в лісах Карпат. Та вирубка пралісів сприяла появі буйного різнотрав’я. Велика кількість зрубів спричинила значне збільшення популяції оленя. Незабаром їх розвелося стільки, що вони нищили сільськогосподарські культури: кукурудзу, овес, горох, квасолю. Кожен мисливець, запрошений на лови, мав право вбити необмежену кількість оленів. Під час осінніх риковиськ в одному господарстві могли добути до 20 тварин. Відстрілювали лише великі особини, що мали від 10 парогів на рогах. Мисливець забирав собі роги та шкіру здобичі. М’ясо впольованих оленів зазвичай четвертували й роздавали місцевому простолюду, лише іноді його готували й подавали на стіл вельможам.
Одне з таких показних полювань відбулося 1901 року в закарпатському селі Вучкове. В ньому взяла участь 46-річна Марія Тереза, вдова ерцгерцога Карла Людвіґа, брата імператора Франца Йосифа І. Поважну гостю супроводжував її брат ерцгерцог Мігель Браганський, граф Ладіслаус Кавріані — генерал-майор, оберстгофмейстер, комтур Тевтонського ордена, а також її дочки Марія Аннунціата та Єлизавета Амалія. До слова, Єлизавета — бабуся теперішнього князя держави Ліхтенштейн Ганса-Адама II.
Раніше на Закарпатті полюбляв полювати і ерцгерцог Рудольф Габсбург-Лотаринзький — єдиний син цісаря Франца Йосифа і Єлизавети Баварської. На одній зі світлин, датованій листопадом 1879 року, престолонаслідник позує біля здобутого ведмедя в околицях Мукачева.
Еліта зі столиці відпочивала у збудованих зі смерекових кругляків колибах. Біля деяких колиб були прибудови для ночівлі обслуги мисливців. Де їх не було — обслуга спала біля вогнища надворі. До кожної групи були приставлені люди з лісової служби, які добре знали територію і вислухували перед тим оленів на риковиську. Залежно від краси добутого оленя і від щедрості мисливця єгер ревіру отримував грошову нагороду.
