Військовослужбовець Богдан з села Ділове Рахівського району розповів, як став на захист України.
“Тригером стала смерть мого друга Едика, який загинув від артилерійського прильоту. Після його похорону я пішов у військо”: артилерист “Смузі”
Військовослужбовець Богдан з позивним “Смузі” до війни жив в Італії та Іспанії, закінчив Папський салезіянський університет, де вивчав релігію та філософію з поглибленою педагогікою та психологією. Багато займався театром. Розмовляє італійською та іспанською. Чоловік був максимально далекий від військової справи, доки в його дім не прийшла війна.
“У 2022 році я поїхав в Україну, зуби лікувати. 26 лютого збирався коронку міняти — але війна. Тому я залишився в рідній країні та почав думати над тим, як бути для неї корисним. Тригером стала смерть мого друга Едика, який загинув від артилерійського прильоту. Після його похорону я пішов у військо, — каже військовий.
Нині він — головний сержант артилерійської батареї одного з артдивізіонів. Був номером обслуги, заряджав САУ 2С3. Згодом потрапив на М777, став командиром гармати. «Смузі» працював на «сімках» на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Але перед цим були навчання в Німеччині. Тамтешні інструктори дивувалися знанням та вмінням українських військових.
“Я чіплявся за все, щоб нічого не пропустити, адже це нова гармата для війська. Я дуже задоволений навчанням. Було зроблено багато пострілів — по 100 на гармату снарядів. І все це контролювали вчителі та інспектори-офіцери. Кожен наш рух. Наведення, потім перевірка, тільки тоді постріл. Ми навчилися дивитись один одному в очі в процесі роботи, бачити, коли є можливість стріляти, адже не завжди можна почути команду. Я дуже задоволений навчанням”, – говорить артилерист.
Натепер “Смузі” разом з побратимами фахово та ефективно обороняє найгарячіший Донецький напрямок.
