У жовтні 1918 року, коли Перша світова війна добігала кінця, а Австро-Угорська імперія розпадалася, поневолені нею народи готувалися створювати власні держави. Серед них були й українці. Українська Національна Рада — представницький орган українців Галичини, Буковини та Закарпаття — проголосила, що на всіх українських землях колишньої монархії постане незалежна держава.
Однак на ці території претендували сусідні народи: румуни — на Буковину, угорці — на Закарпаття, а поляки вважали всю Галичину частиною Польщі. Коли ж виникла загроза польського захоплення краю, українці в ніч на 1 листопада 1918 року силами Українських січових стрільців узяли під контроль Львів і більшість галицьких міст. Це дало змогу 13 листопада офіційно проголосити створення незалежної держави — Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Було сформовано уряд і прийнято перші закони, серед яких — Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії. Територія ЗУНР становила близько 70 тис. км² із населенням понад 6 мільйонів осіб. Державними символами стали синьо-жовтий прапор і герб — золотий лев на синьому тлі, давній знак Галицького королівства.
22 січня 1919 року ЗУНР об’єдналася з УНР, утворивши соборну Українську державу. Проте втримати незалежність не вдалося. Польські війська підняли повстання у Львові, і після місяця запеклих боїв місто було втрачено. Румуни скористалися ситуацією й окупували Буковину, а поляки, продовжуючи наступ, у 1919 році відтіснили українські війська за Збруч і встановили контроль над усією Галичиною. Польська окупація тривала до 1939 року, коли Польщу поділили між собою СССР і Третій Рейх.
Найактивнішими прихильниками єдності з Україною виявилися гуцули, які живуть на території нинішнього Рахівського району. Ще на початку листопада 1918 року у великому селі Ясині була створена озброєна міліція, яку очолив місцевий мешканець, поручник австро-угорського війська Степан Клочурак (1895–1980). 8 листопада у Ясині відбулося загальне віче, яке проголосило з’єднання з Україною та створення власного органу влади – Української Народної Ради, яку очолив С.Клочурак.
8 листопада 1918 р. у центрі Ясіня було проведено багатотисячне віче, в якому взяли участь мешканці села та його околиць. На зібранні ухвалили резолюцію про об’єднання з Україною.
Водночас народним голосуванням було обрано представницький орган – Українську Народну Раду на чолі зі Степаном Клочураком. До її складу увійшли 42 особи, з яких 38 українців, двоє німців і двоє євреїв.
Обрані члени складали присягу на вірність місцевій громаді. Новостворена Рада однією з перших у краї заявила про свою українську орієнтацію й прагнення до об’єднання з Україною. Вона перебрала на себе законодавчі функції.
Крім того, було створено виконавчий орган – Головну управу в складі 12 осіб. На базі підрозділів народної міліції та добровольців (300 осіб) постала Гуцульська народна самооборона. За прикладом Ясіня у сусідніх селах Кваси та Білин виникли місцеві ради, які обрали нових старостів і розпочали реформи місцевого життя.
Головною рисою, яка вирізняла Гуцульську Народну Раду з-поміж інших подібних представницьких органів, які діяли на Закарпатті у 1918–1919 роках, було те, що вона за демократичним принципом сформувала власні органи самоврядування, які впорядковували та реформували життя громади Ясіня та його околиць, а також організувала власні парамілітарні сили.
