Його добре знали на Рахівщині та Закарпатті як талановиого редактора, журналіста і літератора. Останній з плеяди старшого покоління працівників «Зорі Рахівщини». Відійшли у вічність Василь Бойчук, Зоя Гаджега, Василь Піпаш-Косівський, Іван Тулик, Михайло Парубочий… Жвавий і моторний Іван Волощук не зважав на літа, ходив у гори, не уникав товариства. Запалював своєю енергією молодших за себе, був повний сил, креслив амбітні творчі плани. Однак на зустріч з Богом ще ніхто не спізнився…
Іван Волощук народився у Хусті 25 січня 1947 року. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені І.Франка, понад 20 років очолював редакцію Рахівського районного радіомовлення, тривалий час працював на відповідальних посадах у редакції газети «Зоря Рахівщини». Член Національної спілки журналістів України. Один із засновників Всеукраїнського екологічного науково-популярного журналу «Зелені Карпати» та газети «Вісник Карпатського біосферного заповідника». Працював заступником головного редактора цих видань. Був керівником корпункту гуцульського часопису «Ґражда», невтомно популяризував Рахівщини і Закарпаття Нарисовець і есеїст, його матеріали з життя краю публікувались в обласній та республіканській пресі. 2018 року я допоміг Іванові підготувати збірку новел та оповідань «На березі осені», до слова, третю в доробку літератора. Вона побачила світ у Львові у видавництві «Тиса» тиражем … кілька екземплярів. На жаль, не отримав він належної підтримки ні від родини, ні від тих «друзів», які воліли бачити його за кавою у «стікляшці на штації», але не за друкарською машинкою чи комп’ютером. В анотації до книuи «На березі осені» було зазначено: «У новій книзі знаного журналіста й літератора з Рахова Івана Волощука – ліричні оповіді про барвистий гуцульський світ, складні внутрішні духовні переживання й мешканців сліпучих узверхів. Автор – досвідчений краєзнавець, пішки обійшов довкружні гори, спілкувався з краянами, своїми есеями укорінений у життя, яке добре знає не лишень з оповідей, а й сам набув неоціненного життєвого досвіду. У творчості Івана Волощука домінує гуцульська тематика – як у публіцистиці, так і в художніх образах. Чудові краєвиди гуцульського краю, його люди відтворені у характерному для журналіста і публіциста творчому колориті. Експресивність стилю, образність і метафоричність підкорять читача, який візьме книгу до рук і зануриться у дивовижний світ Івана Волощука».
Вічная пам’ять Тобі, друже-товаришу Іване! Пробач, якщо завинив перед тобою. Навзаєм пробачаю тобі. Хай буде Тобі тепло і затишно під Божою опікою в Господніх садах…
