Сучасна українська система правосуддя перебуває в стані перманентної трансформації, де старі звички регіональних еліт повсякчас натикаються на залізобетонну стіну нового, безкомпромісного правозахисту. Особливо гостро ця лінія зламу відчувається в регіонах, віддалених від столиці, де окремі служителі Феміди роками звикали до абсолютного авторитаризму у своїх судових залах. Проте часи недоторканних локальних князьків у мантіях невідворотно минають. Коли на захист інтересів громадян стають адвокати з винятковою принциповістю та системним баченням закону, старі схеми тиску починають тріщати по швах.
Яскравим і надзвичайно показовим прикладом такого протистояння стала ситуація в Ужгороді. Тут розгортається справжня юридична драма, в якій суддя Олексій Фазикош фактично розгорнув процесуальну війну проти відомого столичного правозахисника. Відома своєю безкомпромісною позицією адвокат Лариса Криворучко опинилася під прицілом суддівського гніву після того, як відкрито вказала на системні недоліки та можливу упередженість з боку головуючого судді. Замість конструктивного процесуального діалогу та неухильного дотримання норм Цивільного процесуального кодексу України, представник ужгородської Феміди обрав шлях агресивного наступу, спробувавши використати судове рішення як інструмент особистої розправи та дискредитації адвоката перед кваліфікаційно-дисциплінарними органами.
У цій статті ми проведемо детальний критично-аналітичний розбір резонансної ухвали від 08 червня 2026 року у справі № 308/7401/26, з’ясуємо справжні мотиви судової агресії, проаналізуємо родинні зв’язки ужгородського суддівського клану та покажемо, як миттєва й нищівна відповідь адвоката Лариси Криворучко демонструє силу закону над чиновницьким свавіллям.
Передісторія конфлікту: Коріння особистої неприязні у судійських мантіях
Щоб повністю зрозуміти природу подій, які відбулися на початку червня 2026 року в стінах такого органу, як Ужгородський міськрайонний суд, необхідно повернутися трохи назад у часі. Конфлікт між суддею Олексієм Фазикошем та адвокатом Ларисою Криворучко не виник на рівному місці. Це тривала історія, де суддя вже неодноразово намагався вразити професійний статус адвоката, використовуючи для цього свої службові повноваження.
Як свідчать офіційні матеріали, ще в межах розгляду іншої цивільної справи — № 308/11085/25, де позивачем виступала сама Лариса Сергіївна Криворучко, а відповідачами були Олексій Андрійович Фазекош та Рада адвокатів Закарпатської області (справа про захист честі, гідності та ділової репутації), суддя Олексій Фазикош уже демонстрував специфічне ставлення до процесу. 19 серпня 2025 року ним було ухвалено процесуальне рішення про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) міста Києва щодо притягнення Лариси Криворучко до дисциплінарної відповідальності.
Тоді суддя закидав адвокату:
- Поширення в мережі Інтернет публікацій негативного характеру щодо нього та його родини.
- Начебто перешкоджання здійсненню правосуддя шляхом блокування судових засідань.
- Виявлення неповаги до учасників процесу.
Для будь-якого незалежного спостерігача очевидно: коли суддя має тривалий міжособистісний або судовий конфлікт із конкретним адвокатом, він апріорі не може бути неупередженим у будь-якій іншій справі, куди цей адвокат вступає як представник сторони. Проте замість автоматичного відсторонення від таких справ задля збереження чистоти мундира й авторитету правосуддя, суддя продовжував шукати приводи для публічних звинувачень.
Ситуація загострилася весною 2026 року під час розгляду справи № 308/2271/26 (сімейний спір про розірвання шлюбу). У тому процесі адвокат Лариса Криворучко захищала інтереси відповідача.
Тоді, після тривалого процесуального спротиву, ухвалою від 20 квітня 2026 року суддя Олексій Фазикош таки був змушений задовольнити заяву про самовідвід. Але образа, судячи з усього, затаїлася глибоко. І коли доля знову звела цих учасників у новому процесі, суддя вирішив діяти на випередження, перетворивши звичайну ухвалу на обвинувальний акт проти адвоката.
Справа № 308/7401/26: Як технічна заява адвоката викликала процесуальну бурю
Новим полем битви став сімейний спір про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (справа № 308/7401/26). Позовну заяву від імені позивачки спочатку подала адвокат Кристина Овсепян. 29 травня 2026 року суддя Олексій Фазикош виніс ухвалу, якою залишив цей позов без руху, надавши п’ятиденний строк для усунення недоліків.
Розуміючи, що справа потребує значного підсилення та максимально професійного захисту прав дитини, позивачка укладає договір про надання правничої допомоги з іншим потужним фахівцем. 03 червня 2026 року у справу офіційно вступає адвокат Лариса Криворучко. На виконання вимог закону вона направляє до суду офіційну заяву, до якої додає всі необхідні документи: ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, картку руху документа в Електронному суді.
У цій заяві представник позивача просила про абсолютно стандартні, законні та рутинні речі, які забезпечують право на справедливий суд:
1. Прийняти заяву про усунення недоліків, визначених в ухвалі від 29.05.2026 року.
2. Відкрити провадження у справі.
3. Внести дані РНОКПП адвоката Криворучко Л.С. до додаткових відомостей про учасника справи для негайного доступу до електронної судової справи.
4. Надати доступ для ознайомлення з матеріалами справи.
5. Перевести всі паперові матеріали справи в електронну форму в системі «Електронний суд».
6. «За наявності правових підстав — заявити заяву про самовідвід судді Фазикоша О.В. від розгляду судової справи».
Зверніть особливу увагу на останній пункт. Це не було ультиматумом чи образою. Це було абсолютно коректне, витончене юридичне нагадування судді про те, що між ним та новим адвокатом існує відкритий конфлікт інтересів (зважаючи на події 2025–2026 років), і закон зобов’язує суддю в такому випадку самостійно відсторонитися від розгляду, щоб не компрометувати майбутнє судове рішення.
Процесуальна довідка: Відповідно до статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об’єктивності.
Проте реакція судді Фазикоша виявилася настільки емоційною та непропорційною, що вона моментально вийшла за межі сухого процесуального права.
Анатомія скандальної ухвали від 8 червня 2026 року: Самовідвід як ширма для атаки
Отримавши заяву Лариси Криворучко, суддя Олексій Фазикош опинився у пастці. Він чудово розумів, що після квітневого прецеденту у справі № 308/2271/26 він не має жодного морального та юридичного права розглядати справу за участю цього адвоката. Тому 08 червня 2026 року в залі Ужгородського міськрайонного суду він ухвалює єдино можливе законне рішення — заявляє самовідвід.
Але те, як саме була сформульована ця ухвала, шокувало юридичну спільноту. Замість короткого викладу підстав для самовідводу, суддя перетворив текст судового акту імені України на розлогий публіцистично-критичний опус, присвячений особисто Ларисі Криворучко. Здавалося, що суддя Олексій Фазикош використовує бланки процесуальних документів як приватну трибуну для зведення порахунків.
В ухвалі суддя детально цитує Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Присягу адвоката України, тексти Правил адвокатської етики (ПАЕ), намагаючись створити враження, ніби перед ним не досвідчений юрист, а злісний правопорушник. По суті, суддя висунув проти адвоката Криворучко кілька абсурдних звинувачень:
1. Звинувачення у “процесуальній диверсії”
Суддя назвав клопотання про самовідвід «витонченою юридичною хитрістю, яка, проте, не змінює юридичної суті диверсії». На його думку, участь Лариси Криворучко у справі є штучним інструментом для руйнування складу суду та дезорганізації роботи правосуддя. Тобто, право громадянина вільно обирати собі захисника (закріплене ст. 59 Конституції України) ужгородський суддя трактує як «диверсію», якщо цей захисник йому не подобається!
2. Закиди щодо публікацій у Facebook
Суддя Фазикош прямо в тексті ухвали приводить детальні, хоч і спотворені технічними помилками, URL-посилання на особисту сторінку Лариси Криворучко у соціальній мережі Facebook. Зокрема, його обурила публікація від 03.06.2026 року під назвою «ПРАВОСУДДЯ ПО-УЖГОРОДСЬКИ: СУДДЯ ФАЗИКОШ О.В. ВИРІШУЄ СПІР-ДО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ (Нонсенс)». Також суддя згадав інший пост адвоката щодо корупційних маркерів у вищих ешелонах судової влади.
Суддя безапеляційно стверджує:
«Зазначення таких явно вигаданих, недостовірних відомостей професійним адвокатом Криворучко Л.С. не стверджує повагу до адвокатської професії… Такі заяви адвоката не свідчать про його добропорядність, чесність та гідність… вказані вище публікації та звинувачення адвоката Криворучко Л.С. на адресу суду підриває незалежність судової влади та негативно позначається на авторитеті правосуддя».
Тут ми бачимо класичну спробу підміни понять. Замість того щоб забезпечити гласність і прозорість судового процесу, суддя намагається цензурувати публічну діяльність адвоката. Адвокат у своїй громадській та публіцистичній діяльності має повне право звертати увагу суспільства на дивні процесуальні рішення, тим паче коли позовна заява безпідставно «маринується» без відкриття провадження.
3. Теорія “змови адвокатів”
Ще один шедевр суддівської думки в ухвалі — це звинувачення у змові між адвокатами Кристиною Овсепян та Ларисою Криворучко. Оскільки в попередній справі вони були опонентами, а в цій стали співпредставниками позивача, суддя Фазикош угледів у цьому «умисну змову двох адвокатів, використання статусу адвоката для маніпуляцій автоматизованою системою розподілу справ та дискредитацію інституту адвокатури». Жодних правових доказів цієї «змови», окрім власних домислів головуючого, в ухвалі не наведено. Логіка проста: якщо адвокати діють ефективно і заганяють суддю в рамки закону — це «змова».
Фінальним акордом цієї ухвали стало рішення порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури міста Києва питання про притягнення адвоката Криворучко Лариси Сергіївни до дисциплінарної відповідальності. Оскільки ухвала про самовідвід відповідно до ЦПК України оскарженню не підлягає, суддя вважав, що знайшов ідеальну зброю: плюнути в спину адвокату офіційним документом, який не можна скасувати в апеляції.
Родинні клани закарпатської Феміди: Хто прикриває суддю?
Коли аналізуєш таку зухвалу поведінку представника першої інстанції, мимоволі виникає питання: звідки береться така впевненість у власній безкарності? Чому суддя Олексій Фазикош дозволяє собі перетворювати судові ухвали на інструменти особистої вендети, ігноруючи базові засади суддівської етики та процесуальні обмеження?
Відповідь на це лежить у площині дослідження закарпатських суддівських династій. У кулуарах судової системи вже давно не є таємницею родинне дерево ужгородського правосуддя. Тут варто поставити пряме й дуже серйозне запитання, яке сьогодні хвилює багатьох правозахисників:
«Невже Олексій Васильович Фазикош вважає, що від справедливості і правосуддя його захистить рідна сестра — голова Закарпатського апеляційного суду Ганна Василівна Фазикош?»
Наявність рідної сестри на посаді очільника вищої судової інстанції області — це колосальний адміністративний та психологічний ресурс. Коли ти знаєш, що будь-яке твоє рішення у разі апеляційного оскарження потрапляє в орган, яким керує твоя близька родичка, межі дозволеного в уявленні окремих осіб можуть сильно розмиватися. Це створює ілюзію абсолютного захисту від будь-яких скарг, дисциплінарних проваджень Вищої ради правосуддя (ВРП) чи громадського контролю.
| Суддя | Посада / Орган | Родинний зв’язок |
| Фазикош Олексій Васильович | Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області | Брат |
| Фазикош Ганна Василівна | Голова Закарпатського апеляційного суду | Сестра |
Проте в сучасній Україні статус голови апеляційного суду вже давно не є індульгенцією. Антикорупційні органи, Вища рада правосуддя та незалежні мас-медіа пильно стежать за проявами непотизму та клановості. Спроба сховатися за широку спину впливової сестри — це слабка стратегія, коли проти тебе виступають публічність, відкриті дані та залізна перша дисципліна професійного адвоката. Родинні зв’язки в судах Закарпаття не здатні зупинити дію закону, якщо порушення судді стають системними й очевидними для всієї країни.
Контрнаступ Лариси Криворучко: Відповідь не забарилась!
Суддя Олексій Фазикош, підписуючи ухвалу від 8 червня 2026 року, очевидно, сподівався, що залякає столичного адвоката, змусить її відступити або виправдовуватися перед КДКА. Але він кардинально прорахувався в оцінці особистості свого опонента. Адвокат Лариса Криворучко — це не той юрист, який мовчки терпітиме удари по репутації. Її відповідь була миттєвою, публічною та нищівною для всієї ужгородської судової системи.
Вже 9 червня 2026 року, щойно ухвала з’явилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Лариса Криворучко розгорнула масштабний юридичний контрнаступ. На своїй офіційній сторінці у Facebook вона опублікувала відкриту заяву-вимогу до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Правозахисниця завдала удару у відповідь інструментами максимальної прозорості та публічного аудиту діяльності судді. Вона офіційно вимагала від керівництва суду в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації» НЕГАЙНО надати наступні дані:
1. Повний перелік номерів судових справ, які перебувають або перебували в провадженні судді Олексія Фазикоша в період з 24.02.2022 року по дату надання відповіді.
2. Точну хронологію відсутності судді на робочому місці за вказаний період (із 24.02.2022 по червень 2026 року включно), із деталізацією:
-
- Перебування у відпустках (із зазначенням точних дат початку та завершення).
- Знаходження на лікарняних.
- Перебування у відрядженнях, у тому числі закордонних.
- Участь у навчаннях, симпозіумах, зборах тощо.
Це блискучий тактичний хід. Лариса Криворучко відкрито заявила про запуск глобального моніторингу діяльності судді Фазикоша:
«Перевіримо всі судові справи судді Фазикош Олексія Васильовича — чула, що є проблеми в застосуванні ЗАКОНУ — в близько 1000 судових проваджень».
Коли суддя починає безпідставно звинувачувати адвоката в порушенні етики, найкраща відповідь — це тотальна перевірка самого судді на предмет дотримання закону, процесуальних строків та чистоти ухвалених рішень. Чи не виносилися судові рішення в ті дні, коли суддя офіційно перебував у закордонній відпустці або на лікарняному? Чи не порушувалися строки розгляду справ? Чи немає ознак ухвалення завідомо неправосудних актів? Відповіді на ці питання, отримані з офіційних документів, можуть стати основою для десятків скарг до Вищої ради правосуддя.
Бердичівський прецедент: Чому судді Фазикошу варто хвилюватися
Щоб вже ні в кого не залишалося сумнівів щодо серйозності намірів Лариси Криворучко, вона прямо нагадала судовій спільноті про свій попередній успішний досвід очищення системи від недоброчесних кадрів. Це прозвучало як чітке, підкріплене фактами попередження для ужгородського служителя Феміди.
Правозахисниця нагадала про долю колишнього судді Олександра Сергійовича Яковлєва, який свого часу обіймав посаду голови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Цей посадовець також вважав себе недоторканним у своєму регіоні, допоки його діяльністю системно не зайнялася Лариса Криворучко.
Схема контрнаступу була аналогічною:
- Було проведено ретельний моніторинг 2500 судових рішень, ухвалених суддею Яковлєвим.
- Після аналізу перших 150–200 справ було виявлено масові системні порушення закону.
- Матеріали були спрямовані до Вищої ради правосуддя (ВРП).
Результат не забарився: ВРП спочатку притягнула суддю Яковлєва до суворої дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з позбавленням виплат, а трохи пізніше — він був офіційно звільнений із посади.
«Перед звільненням він отримав моніторинг по 2500 судових рішень від Лариси КРИВОРУЧКО. Час значення не має. Ваша ЛК», — резюмує адвокат у своєму зверненні.
Цей прецедент чітко показує: коли за справу береться професійний аналітик і правозахисник, регіональний статус, адміністративний тиск та зв’язки всередині системи перестають працювати. Машина громадського та правового контролю діє невблаганно. І тепер суддя Олексій Фазикош ризикує повторити шлях свого бердичівського «колеги». Аудит 1000 судових проваджень ужгородського судді вже розпочався, і результати цього моніторингу можуть повністю змінити конфігурацію сил у судовому корпусі Закарпаття.
Критичний аналіз процесуальних зловживань: Хто насправді вчиняє “диверсію”?
Повернемося до тексту ухвали від 08.06.2026 року та проаналізуємо її з погляду чистої юридичної науки. Коли суддя першої інстанції звинувачує адвоката у «спланованих маніпуляціях автоматизованою системою розподілу справ», він, по суті, розписується у безпорадності самої судової системи або ж свідомо маніпулює фактами.
Автоматизований розподіл справ здійснюється комп’ютерною програмою на основі чітких алгоритмів, закладених Державною судовою адміністрацією України. Адвокат жодним чином не може вплинути на те, який саме суддя випаде під час реєстрації позову. Позовну заяву у справі № 308/7401/26 було подано адвокатом Кристиною Овсепян ще в травні. Те, що система обрала саме Олексія Фазикоша — чиста випадковість. Те, що клієнт згодом вирішив залучити до захисту ще й Ларису Криворучко — це законне право сторони процесу, гарантоване Цивільним процесуальним кодексом.
Вбачати у вступі другого адвоката у справу «навмисну процесуальну диверсію» — це правовий нігілізм з боку самого судді. Суддя зобов’язаний оцінювати виключно юридичні факти:
- Чи є в адвоката повноваження? Так, ордер і свідоцтво надані.
- Чи є підстави для самовідводу? Так, оскільки між суддею та адвокатом є відкритий затяжний конфлікт.
Замість того щоб тихо, професійно виконати вимогу закону — заявити самовідвід і передати справу на перерозподіл іншому, неупередженому судді, Олексій Фазикош влаштував публічне шмагання адвоката на сторінках судового акту. Цей крок демонструє не силу суду, а його глибоку кризу. Використання судової влади для зведення особистих рахунків з адвокатами — це прямий шлях до руйнації залишків суспільної довіри до Феміди.
Ба більше, спроба судді нав’язати КДКА міста Києва своє бачення «етичних порушень» Лариси Криворучко виглядає як прямий тиск на органи адвокатського самоврядування. КДКА є незалежним органом, який чудово вміє відрізняти реальні проступки від сфабрикованих емоційних скарг ущемленого суддівського самолюбства.
Висновки: Чому ця справа важлива для всього українського суспільства
Історія конфлікту між суддею Ужгородського міськрайонного суду Олексієм Фазикошем та адвокатом Ларисою Криворучко виходить далеко за межі локального судового спору про розірвання шлюбу. Це лакмусовий папірець для всієї правової системи України, що демонструє дві кардинально різні філософії:
1. Філософія старої системи — кумівство, родинні клани, використання мантії як щита від закону, сприйняття суду як приватної вотчини, де можна карати неслухняних адвокатів ухвалами, що не підлягають оскарженню.
2. Філософія нового правозахисту — тотальна прозорість, використання інструментів публічного контролю, діджиталізація, відкритий моніторинг судових рішень, безкомпромісна боротьба за права клієнта незалежно від регалій та родичів судді.
Суддя Олексій Фазикош спробував розправитися з адвокатом, але отримав дзеркальну, законну й набагато потужнішу відповідь. Тепер під прицілом аудиту опинилася вся його багаторічна діяльність, кожен лікарняний, кожна закордонна поїздка під час воєнного стану та кожне з тисячі ухвалених ним рішень.
Цей кейс має стати уроком для всіх представників суддівських династій в Україні: жодна посада сестри, жоден статус голови апеляційного суду не захистить від відповідальності, якщо проти твого свавілля виступає залізна логіка закону та публічний контрнаступ принципового адвоката. “Антикорупційний фронт Лариси Криворучко” чітко довів: час недоторканних минув, і відповідь за кожне порушення прав громадян та адвокатських гарантій завжди буде миттєвою та безкомпромісною. Суспільство пильно стежить за розвитком подій в Ужгороді, і фінал цієї історії однозначно закладе новий стандарт взаємин між суддівським корпусом та незалежною адвокатурою України.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
