Від початку війни російські сили вже не раз використовували у своїх агресивних цілях територію Придністров’я, де, як відомо, дислокується 3-тисячний московський військовий контингент. Зараз напруження в зоні цього регіону продовжується. Сам факт перебування ворожих військ за спиною України є великою потенційною загрозою для існування нашої держави. Тому в умовах війни та широкого геополітичного протистояння українській владі вартує подумати про кардинальне розв’язання цієї проблеми.

Тут треба нагадати про історичний факт постання Придністров’я. Це штучне політичне утворення було засноване у 1924 р. московською совєтською владою на етнічній території України для того, аби геополітично тиснути на Румунську державу. Перед тим вся територія лівого берега Дністра, етнічно українська, входила до УНР. І це всіма сприймалося як закономірність та органічність. Паралельно у 1918 р. рішенням парламентів Молдовської та Румунської республік вся територія історичної Бесарабії (межиріччя Прута і Дністра) увійшла до складу Румунії.

Створення маріонеткової Молдавської радянської соціалістичної республіки (МРСР) у 1924 р., територія якої тягнулася вузькою смугою вздовж лівого берега Дністра, була першою геополітичною хитрістю, за допомогою якої Москва намагалася проникнути в сусідню державу. У 1940 р. агресивний СРСР через злочинний договір Молотова-Рибентропа із нацистською Німеччиною, погрожуючи Румунії війною, приєднав до цієї смужки всю територію нинішньої Молдови, а Південну Бесарабію, історичний Буджак, приєднав до УРСР (нинішня західна частина Одеської області від Ізмаїла до Білгорода-Дністровського). Тобто геополітичний маневр із утворенням на лівому березі Дністра МРСР був потрібен Москві лише для того, аби провести агресію із захопленням нових територій.

У повоєнні роки і Молдова, і Придністров’я, особливо великі міста Кишинеу, Бельці, Тирасполь, Бендери, Рибниця, Сороки, Дубосари, де розвивалася промисловість, були масово заселені переселенцями із Росії та України. В умовах Молдавської республіки етнічні українці не мали своїх шкіл, вузів, часописів та видавництв, тому почалися широкі процеси русифікації  української частини населення цієї республіки. У 1991 р. проросійські сепаратисти, які задомінували у Придністров’ї, за відкритої підтримки Москви, захопили владу в районах цього регіону, нав’язавши йому російську ідеологію та відокремившись від проголошеної незалежною Молдови. Почався збройний конфлікт, внаслідок якого Придністров’я, в основному за допомогою збройних сил Російської Федерації, стало окремою державвою, т.зв. «Придністровською Молдавською народною республікою». Цю державу не визнали у світі. Маріонетковий уряд Придністров’я повів проросійську політику та почав формувати московську ідентичність серед мешканців цього регіону.

Фактично політика цього патологічного утворення була постійно антиукраїнською, продовжувалася наполеглива русифікація української людності в цій псевдодержаві. Хоча, особливо у північній частині регіону, зберігалися етнічно українські села й навіть невеликі міста, існували українські школи. У політичному плані Придністров’я залишалося «бомбою сповільненої дії».

Водночас ментальний та ідеологічний конфлікт між молдовською та проросійською частинами всього суспільства Молдови тривав безнастанно і триває до сьогодні. Порозуміння немає. Це підтверджує той факт, що в самій Молдові комуністи як відверто проросійська політична сила та інші проросійські середовища постійно перемагали на виборах, починаючи від 1994 р. і аж до 2020 р., доки президентом країни був проросійський політик Ігор Додон. Лише у 2020 р. президентом стала Мая Санду як виразниця етнічної молдовської лінії розвитку держави.

Стратегічним завданням Молдови сьогодні є повернення Придністров’я в лоно держави та вгамування російськомовної меншини, яка постійно загрожує знову привести до влади проросійських політиків. Насправді серед населення Молдови найбільшою меншиною є українці, але вони є надто зрусифікованими. Головний масив цих мешканців зосереджений у Кишинеу та на півночі країни, в районі міста Бельці. На жаль, досі Україна не вела якісної культурної політики на посилення української ідентичності в цій країні. У такій ситуації сьогодні для України потрібною є цілковита ліквідація маріонеткової республіки в Придністров’ї. В умовах війни наші збройні сили могли б завдати удару по російському контингентові, розташованому там, про що в ефірі телеканалу «Eспресо» вже сказав військовий експерт Олег Жданов.

Однак надалі перед Молдовою та Україною однаково постала б проблема повноцінної інтеграції Придністров’я. У нас є два шляхи при розв’язанні цієї проблеми: або вести політику на майбутнє приєднання Придністров’я до України як органічно української етнічної території, або виступити посередником у переговорах Придністров’я та Молдови з проєктом широкої української автономії у складі республіки Молдова, але з поєднанням Придністров’я із північним регіоном Молдови (район м. Бельці). У цьому другому варіанті Україна отримала б суттєвий важель впливу на Молдову як на зону геополітичних інтересів нашої держави, це мало б позитивні геополітичні перспективи для загального зміцнення України в Карпатсько-Балканському макрорегіоні.

Висновок такий: вже зараз політикум та збройні сили України повинні готуватися до розв’язання придністровської проблеми в позитивному напрямку, оскільки тільки стабілізація регіону історичної Бесарабії, межиріччя Прута і Дністра, може гарантувати Україні безпеку і перспективу макрорегіонального геополітичного розвитку. Сама територія Молдови впродовж століть була зоною активного розселення українців, ще від доби раннього Середньовіччя. Власне молдовська нація є синтезом молдовських та українських етнічних процесів. Важливість зближення з Молдовою усвідомлював Богдан Хмельницький, який вів активну зовнішню політику на створення союзу із Молдовським князівством. Тож ця ідея має значний історичний ґрунт.

Олег Баган
(Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам також сподобається

Найвідоміші попи УПЦ мп Закарпаття, які активно пропагують наративи кремля

Українська Православна Церква московського Патріархату (УПЦ МП) історично має тісні зв’язки з…

Колишній регіонал, мер Ужгорода Андріїв запросив на міське віче попів московського патріархату

Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв у місті добре відомий як ярий прихильник…

Хто найбідніший мер на Закарпатті: в. о голови Хуста Губаль їздить на старому “ВАЗі”

Секретар Хустської міської ради Василь Губаль, який після висловлення недовіри Володимиру Кащуку,…