В музеї-садибі Франка відбулося цікаве дійство – реконструкція давніх традиції Криворівні, тут звучала гуцульська коляда. Гості та відвідувачі заповідника мали змогу побачити і почути автентичне виконання колядок, які звучали сто і більше років тому. Гуцульська коляда – унікальна традиція, яку зберегли у горах. І попри будь-яку загрозу, Різдво в Криворівні святкують, бо це – надія на нове життя, яку приносить новонароджений Ісус, та на перемогу. Гуцульські коляди відрізняються текстами, мелодіями, технікою виконання та супроводом – трембітами, рогами, скрипкою та іншими музичними інструментами. На правах господаря директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак подякував колядникам з Криворівні і сказав: «Вдумайтесь в глибину цієї колядки. Одним із перших започаткував її вивчення Іван Франко зі своїми однодумцями під час етнографічних експедицій. Корифей української етнографії Володимир Гнатюк в листі до Івана Франка писав: «Чи ти дорогий друже зауважив, які ця коляда має проникливі богослужбові вкраплення?». Фактично гуцульська коляда відрізняється від бойківської тим, що вона побудована, в основному, на богослужбовому требнику Петра Могили 1620 року. Саме в ньому Ісус запрошується віншувати. Колядники на Гуцульщині запрошують самого Ісуса Христа до хати віншувати цій родині». Богдан Лазорак наголосив на тому, що ця коляда є благочинною, адже збираються кошти для Збройних Сил України. Дехто з колядників, які минулі роки відвідували Нагуєвичі не змогли приїхати сьогодні з поважних причин – вони зараз на фронті, захищають рідну землю. Та все ж один з побратимів, який перебуває в короткочасній відпустці завітав у складі гурту до рідного села Івана Франка. Директор ДІКЗ «Нагуєвичі» вручив гостям подарунки та передав другий третій том «Садиби Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі» для музею Франка в Криворівні. У свою чергу унікальний експонат, а саме бойківську трембіту, отримав і музей в Нагуєвичах. Його через директора дрогобицької компанії «Дах Стиль» Андрія Кисіля передала родина Демків із села Ластівка. Цікаво про традиції в рідному селі розповів Василь Луцюк (його дружина – Ганна Луцюк вже багато років керує Літературно-меморіальним музеєм Івана Франка в Криворівні): «Криворівня – гірське село, тут колядують гучно та довго. З-під церкви в різні боки розходяться групи колядників. Бо треба зайти до кожної, навіть найдальшої, господи. Цього року у Криворівні є десять колядницьких гуртів. Кожна ватага – на свій «куток» села чи присілок. Присілків у Криворівні – більше десяти. Загалом у селі понад 800 дворів. Від Різдва до Водохреща колядники мусять побувати в усіх без винятку оселях. За старших у колядницькій ватазі «береза» і «вибірця». «Вибірця» – організатор-адміністратор: він збирає на репетиції і на коляду, слідкує за порядком, одягом і дотриманням традицій. «Береза» відповідає за творчу частину. Головний його обов’язок –керувати в коляді. «Береза» – це щось таке, як режисер. Він у колядників – найбільш шанована людина. Це – душа гурту, керівник усього дійства. Він добирає колядників, вчить з ними слова, сам знає напам’ять до півсотні колядок і ще більше звичаїв, починає кожну колядку, веде мелодії, загалом керує дійством». На завершення всі разом заспівали і бойківські колядки.
