Грапенюк Роман
28.01.1986 року народження, уродженець с. Луги Рахівського району Закарпатської області, який загинув 30.08.2022 року в Херсонській області с. Миролюбівка під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України. Єдиний син у матері. З юності Роман прагнув розбудовувати та розвивати Україну, своїми справами це доводив. Був обраний депутатом до сільської ради від ВО «Свобода». Дбав про розвиток та інтереси свого села, допомагав у прийнятті важливих рішень в його житті . Під час Революції Гідності у 2013 разом з усіма свідомими українцями вийшов на протест у м.Києві. В рідному селі ініціював та встановив меморіал Героям Небесної Сотні.
Строкову службу не проходив , але пішов добровольцем до військкомату під час першої хвилі мобілізації Антитерористичної операції на сході України, отримав відмову, тому під час другої хвилі мобілізації пройшов навчання і вирушив захищати цілісність держави у секторі «М», де прослужив 5 місяців. Його життєве кредо: « Україна в нас одна ,її треба захищати». Це був освічений, цілеспрямований українець з великим добрим серцем. У 2022 році під час повномасштабного вторгнення росії в Україну разом з сім’єю Роман проживав в Словакії, відклавши всі свої плани, мрії, добровільно став на захист своєї Батьківщини, вирушивши на фронт, де і поклав своє життя за Україну, яку так любив. Роман відважно виконав свій обов’язок Громадянина України та до останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Віддав своє життя за вільну та незалежну країну. За час служби не раз доводив свою вірність військовій присязі та державі, сміливо брався за виконання найскладніших завдань, з великим досвідом за плечима і без страху виконував свій обов’язок, був у складі батальйону 128 гірсько-піхотної бригади в складі штабу. Був прикладом для наслідування молодому поколінню, адже його фото було розміщене на мотивуючих листівках « Вступай до лав ЗСУ». За час служби в Збройних силах України старший солдат Грапенюк Роман Іванович був нагороджений медалями та почесними нагрудними знаками, а саме:
• Відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції «.Указ Президента України від 17 лютого 2016 року. Президент України П.Порошенко.
• Почесна грамота «За героїзм, мужність і відвагу,старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’ язків та з нагоди святкування 23-ї річниці Дня Збройних сил України.- Військовий комендант гарнізону м.Маріуполь полковник В.М Мисник, 06.12. 2014-Нагрудний знак« Ветеран війни».
• Грамота «За високий професіоналізм, рішучість та ініціативу,взірцевість у військовій дисципліні та сумлінне виконання бойових завдань в складі штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей». Командир військової частини В 0124 підполковник О.Г.Зима, 30.05. 2015 року – Нагрудний знак « Учасник АТО»
• Подяки за участь у бойових діях, захищаючи територіальну цілісність ,єдність, незалежність нашої держави та з нагоди Дня захисника України.Сільський голова М.В.Шемота,2016, 2018 та 2019 роки.
Віддано ніс службу і захищав свою країну, виконав не одне бойове завдання, в бою неодноразово підтверджував свою мужність та незламність.
Всі пам’ятають Романа рішучим, відважним, відданим і безстрашним, беручи відповідальність за своє життя та життя побратимів. Ним пишається його сім’я, родина, друзі, та пам’ятають до останнього про його вчинок на полі бою заради нас з вами та за незалежність нашої вільної України.Роман відважно виконав свій обов’язок Громадянина України та до останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Віддав своє життя за вільну та незалежну країну. Йому навіки- 36. Вічна Пам’ять та Шана Герою!
Інформацію про факти з життя воїна описала Гав’юк Мар’яна Миколаївна на сайті Президента України Володимира Зеленського “Електронні петиції”, де просить присвоїти йому почесне звання Героя України(посмертно).
