По більшості України сервісні центри це мародерство у війну під прикриттям вже нового ВБ МВС. «Закарпатський Клондайк»: як Фекийшгазі, Липчей та Ізай перетворили сервісні центри МВС на приватні «лавочки». Ч.1. Про групу мародерів у системі закарпатських сервісних центрів МВС – ТСЦ №2144 в місті Хуст. Тут царює, чи то керує, Роман Липчей – начальник, чий спосіб життя радикально розбігається з офіційною декларацією. А проливає світло на це – кримінальне провадження, у якому Липчей фігурує як потерпілий у конфлікті зі своєю колишньою дружиною Людмилою. Саме матеріали цієї справи розкривають значно більше деталей про спосіб життя посадовця МВС, ніж його офіційні декларації. Шлюб було розірвано ще у 2015 році, однак предметом постійних суперечок став маєток, який офіційно проходить як «незавершене будівництво». От тільки раніше у суді Липчей сам визнав, що будинок був повністю перебудований у період шлюбу та фактично готовий на 100 відсотків, але при цьому роками не вводить його в експлуатацію, що дозволяє не звітувати перед НАЗК про реальну вартість майна.
Найцікавіше, що з технічного паспорта виданого ще в 2008 році випливає, що мова йде не про скромний «недобуд», а про елітний житловий об’єкт площею 273,4 квадратних метри з шістьма кімнатами, двома ванними, сауною, гаражем, котельнею, двома вбиральнями та двома басейнами, один з яких понад 76 квадратних метрів! У тих же судових матеріалах спливають й інші деталі, зокрема користування Липчеєм автомобілем Audi у період, коли інформація про нього була відсутня в деклараційних даних. Сам же конфлікт між подружжям супроводжувався низкою резонансних епізодів, але залишим брудну білизну суддям, які розгрібають її вже десяток років. Варто лиш зазначити, що представником Романа Липчея у суді виступає адвокат Микола Гладких, проте за межами судових стін його роль у житті Хустського ТСЦ значно ширша, але про це трішки згодом.
Під керівництвом Липчея ТСЦ № 2144 став місцем, де закон працює лише в інтересах посередників. Для всіх інших ситуація виглядає прогнозовано: скарги на відсутність талонів, масові провали на практичних іспитах та створення штучних перешкод для отримання відеозаписів іспитів. Живий приклад, коли шестеро учнів автошколи з Іршави не склали практичний іспит та хотіли отримати відеозаписи. Як тільки справа дійшла до офіційних заяв, Роман Липчей просто втік з робочого місця, а підлеглі відмовилися приймати документи без «начальника». Стандартна практика, аби приховати можливі порушення під час приймання іспитів.
Справжня «перлина» хустського центру – це Іван Ізай, нині рядовий адміністратор, а в минулому начальник ДАІ Хустського міськвідділу міліції часів Януковича. От тільки його нинішня формальна посада аж ніяк не відповідає реальному впливу в центрі. В той час як звичайні громадяни не можуть отримати талон на іспит чи реєстрацію, оскільки вільних місць у системі немає вже з самого ранку – на сцену виходять «бігунки» та довірені особи керівництва. Як розповідають відвідувачі центру, ключовими фігурами у «вирішенні питань» є вже згаданий адвокат Липчея, Микола Гладких та син адміністратора ТСЦ – Віктор Ізай, якого звільнили із поліції за «негативними мотивами», подейкують, що за кришування наркоторгівлі. Попри це, зі слів місцевих, його можна побачити біля сервісного центру в формі (!) поліцейського, як той підшуковує «клієнтів».
Якщо коротко, то виглядає все це якось так: поки Гладких та молодший Ізай «заганяють» клієнтів на платні талони та гарантовану здачу іспитів, Липчей забезпечує адміністративне прикриття схеми. Ця закарпатська мережа – від Ужгорода до Хуста – працює як єдиний механізм, в якому головне зібрати касу, яка щомісяця їде в напрямку Києва. Далі буде…
