21 березня, рішенням №2920 Ясінянської селищної ради Рахівського району, було перейменовано в селищі Ясіня вулицю Лисенка – на вулицю Андрія Костика. На честь полеглого добровольця, командира відділення зі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади, який був родом з Ясіня.
Перейменування вулиці – це дійсно колективне рішення як мешканців вулиці, так і селища. Також серед ініціаторів перейменування вулиці в рідному селищі воїна – і представники Ветеранського простору «ВДОМА» в Іршаві та Рахові Іван Микита та Микола Морочило. Вдячні громадськості, які проголосували за перейменування на вулицю Андрія Костика.
Андрій «Атос» Костик віддав життя в боях за Україну 29 серпня 2022 року, у перший день контрнаступу на Херсонщині. Їх підрозділ виконав бойове завдання і прорвав лінію оборони російських бойовиків. Андрій надав допомогу пораненому командиру, взяв на себе командування. Коли почали евакуацію поранених, ворожий танковий снаряд обірвав їх життя.
Як згадує мама полеглого воїна, Жанна Костик, як тільки почалася повномасштабна війна, Андрій не міг залишитися осторонь. В перші дні патрулював вулиці, розвозив волонтерську допомогу, бо приїжджало багато людей зі східних та центральних районів України. Добровольцем поповнив лави 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Вже в перші дні березня виконував бойове завдання на Запорізькому напрямку. «Атос» казав: «Кожен чоловік може стати солдатом та не кожен солдат може стати воїном».
Андрій Костик родом з селища Ясіня, де прожив усе життя. Навчався в Ясінянській школі № 2, потім вступив до Мукачівського професійного ліцею. Після закінчення ліцею отримав вищу освіту в Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича зі спеціальності «Здоров’я людини». Мама воїна називає сина вічним студентом. Бо після отримання вищої освіти він проходив чимало курсів з підвищення кваліфікації в різних містах України, став професійним масажистом. Хлопцю пропонували залишатися у великих містах, проте його тягнуло до рідного Ясіня.
Неподалік від дому, у селі Кваси, Андрій працював масажистом у санаторії «Гірська Тиса». Коли здавалося, що отримав від життя все, почалася повномасштабна війна…
Андрій Костик дуже любив життя. З дитинства був лідером, хоч і ніколи не любив публічності. І в армії демонстрував свої лідерські якості, за що отримав посаду командира відділення. Все життя займався спортом, прагнув більшого і постійно вчився новому. Захоплювався природою та фільмував її красу. Обожнював поїздки по горах на велосипеді.
Родина Андрія Костика продовжує працювати в ім’я України в пам’ять про Сина-Героя. Ініціативи та сприяння створенню меморіальних пам’яток на честь загиблих військових, підтримка родин полеглих воїнів. Все задля того, аби не дати забути нікому подвиг Сина – справжнього Сина України!
